Їх - уже вісімнадцять. Ніби й небагато.
Мені із ними повезло.
Вони самі заходять в рими,
Зірки знімають, гасять зло.
Їх - уже вісімнадцять. Ніби й небагато.
Відмінники і пустуни,
Вони мені дарують свято
У світлу провесінь весни
Їх - уже вісімнадцять. Жаль, не всі
Встигають дуже добре вчитись,
Але у всій своїй красі
Мені дають наснагу жити.
На сцені – кращі від усіх,
І кожне серце – щирі ліки.
Я так люблю їх добрий сміх
Вони в мені усі – навіки!
Немає коментарів:
Дописати коментар